Чи потрібно віддавати малюка до дитячого садка? А якщо так, то в якому віці? А якщо ні, то чи зможе він навчитися спілкуватися з іншими дітьми?

Очевидні плюси дитячого садка в тому, що:

-  дитина зможе спілкуватися і гратися зі своїми ровесниками;

-  мама отримає можливість вийти на роботу;

Накінець, по-п’яте, коли приходить час обов’язкових розвиваючих занять, у багатьох дітей – перш за усе у тих, хто справляється з завданнями не найкращим чином, - починає вироблятися активне небажання вчитися. Тоді що ж залишається робити? Дітям потрібно спілкуватися з ровесниками - це безумовно. Але їм потрібно навчатись спілкуватися по-людськи, а для цього необхідно, щоб дорослий в одних ситуаціях организовував їх спілкування і спільну гру, а в інших - не втручався б у ту ж гру без потреби, але допомагав в ситуаціях разв’язання спорів і конфліктів. В такому випадку нормально, коли на одного дорослого буде не більше пяти-шести вихованців.  До того ж, чим молодші діти, тим менше їх має приходитись на одного дорослого.  І ще - спілкування має бути невимушеним, ненав’язливим і нечерезмірним.

Існує стереотип:  якщо дитина відвідує дитячий садок і "росте в колективі", то вона навчається гарно спілкуватися.

Досвід показує, що  це дуже розповсюджена ілюзія. Що означає "гарно спілкуватися"? Це означає засвоїти ефективні стратегії взаємодії з іншими людьми, тобто навчитися знайомитись, вступати в контакт, домовлятися, висловлювати свою думку, відстоювати власну позицію тощо.

Однак, сам по собі дитячий колектив, без втручання дорослих, всьому цьому не навчить. Дитина, котра опинилась в колективі і не має можливості його залишити, вимушена так чи інакше пристосовуватися до існуючих в даному колективі стосунків і норм взаємодії, знаходить в ньому свою власну "нішу".У однієї дитини це може призвести до закріплення агресивно-нахабних форм поведінки і невмінню поступатися, в результаті чого з нею не будуть дружити. У другої, навпаки, до закріплення несміливості, нерішучості і готовності підкорятися чужій волі. У третьої - до формування звички відсторонюватися від оточуючих і ховатися в світі мрій та фантазій. При стихійному встановленні стосунків між дітьми в дитячому саду нерідко виникає "природна" групова ієрархія, і не дуже нахабні та неконтактні діти часто опиняються в самому її низу (Якщо аналогічна ситуація виникає в більш старшому віці, наприклад в школі, багато таких дітей зможуть підтримати свій статус іншим способом - за допомогою інтелекту). 

Низький статус в груповій ієрархії виражається в тому, що інші діти не рахуються з такою дитиною і ставляться до неї зневажливо: штовхають її, відбирають іграшки, не виконують її прохання, не звертають на неї увагу. Але будь-яка дитина має потребу у визнанні та повазі. І зневага з боку ровесників, в поєднанні з потребою у визнанні, може призвести або до замкнутості і переходу до ілюзорного (уявного) світу, або до прихованої агресивності і тихої "вредності" ("Я вам ще покажу!"). А може призвести до компенсаторної брехні і видавання бажаного за дійсне  ("А у мене є торт з живими ляльками, які рухаються і розмовляють!"), з метою справити враження і підвищити свій статус, або навіть до клептоманії як до "інстинктивної" крадіжки. При цьому дитина власне не зможе пояснити, чому вона вигадує, вередує або краде.

 Зазвичай більшість дітей протягом певного часу адаптується до дитячого саду. Але адаптація - це не найкраща життєва стратегія. Існує інший варіант - подолання ситуації. І якщо адаптація - підлаштування себе під вимоги обставин, то подолання - це таке опановування ситуацією, коли дитина зможе вирішувати в ній свої власні проблеми, а не просто підлаштовуватися під оточення.

Для того, щоб малюк міг не підлаштовуватися під ситуацію спілкування, а міг успішно з нею справлятися і отримувати задоволення від спілкування, дорослі мають на перших етапах допомагати йому: показувати, як можна себе поводити в тому чи іншому випадку, як можна домовлятися в спірній або конфліктній ситуації, підтримувати і заохочувати соромязливого, зупиняти задиристого тощо. "Адаптовані" ж до дитячого садочка діти нерідко просто звикають підкорятися дорослому або більш напористому ровеснику або ж привчаються триматися осторонь, не беручи участі у спілкуванні групи. І така установка,  що склалася в дитячому садку, заважає їм у старшому віці опановувати більш зрілі способи спілкування. Так що проблема, яка стає перед батьками, полягає в тому, щоб віднайти спосіб поєднати емоційну домашню атмосферу з поступовим розширенням кола спілкування і соціальної самостійності дитини, емоційну захищеність, яку створює близькість мами або іншої рідної людини, і досвід спілкування в різних соціальних ситуаціях.

Проблема ця не має універсального рішення "для всіх". І кожній сім’ї потрібно знаходити свою відповідь, виходячи із особливостей дитини, із загальної сімейної ситуації та із якості тих дитсадків, в які ви реально можете віддати малюка. Два протилежних варіанти - перебувати  з дитиною вдома до школи і не спілкуватися ні з ким, крім близьких, або з трьох років віддавати малюка на цілий день до дитячого садка - мають серйозні ускладнення. В одному випадку дитині буде дуже важко в подальшому  звикати до спілкування з однокласниками і є ризик, що вона стане постійною жертвою маленьких нахаб, які є майже в кожному класі. В іншому - дитина, яка з дитинства звикла досягати свого нахабством і кулаками, або, навпаки, підкорюватися чужій силі, може так і не навчитися вибудовувати конструктивні - перш за усе дружні - стосунки з  ровесниками. 

Більш сприятливі для розвитку малюка найрізноманітніші проміжні варіанти. Наприклад, віддавати дитину до дитячого саду з чотирьох або п'яти років, і спочатку тільки на півдня, і, лише у випадку, якщо вона відвідує дитсадок із задоволенням, подовжувати її перебування там до повного дня. Або, якщо є можливість, знайти дитячий садок з невеликою кількістю дітей в групі (не більше 6-7 на одного вихователя). Накінець, якщо у вас в сім’ї декілька дітей, досить близьких за віком, ви можете взагалі не віддавати їх до дитячого садка (якщо дозволяє матеріальний стан). Але тоді, починаючи з чотирьох-п’яти років, їм варто відвідувати різні гуртки, дитячі студії або ж спортивні секції, де вони будуть звикати спілкуватися і з дорослими, і з іншими дітьми.

В ідеалі, дитині потрібно перебувати в дитячому садку не дуже багато часу: від одного-двох годин і до півдня. Інакше кажучи, оптимальний для розвитку дитини дитячий садок може бути зовсім не схожим на ту узвичаєну в побуті установу, яка вельми зручна для працюючих мам.